Ці трагічні…тридцять чорні

Автор: admin від 27-11-2013, 14:44, подивилося: 582

Ці трагічні…тридцять чорні

Щорічно в 20-х числах місяця листопада по всій території нашої держави проходять заходи вшанування жертв геноциду українського народу.

Напередодні реквієму силами студентів груп СПГ-32 та МГ – 21 та працівниками клубу було підготовлено відкриту виховну годину «Україна пам’ятає».

 

Ці трагічні…тридцять чорні Ці трагічні…тридцять чорні
Ці трагічні…тридцять чорні Ці трагічні…тридцять чорні

 

На вишитому українському рушникові  глечик із колосками пшениці, воскова свіча, як символи тих страшних голодних днів. На сцені вислів «Ці трагічні…тридцять чорні». Звучить жалобна мелодія, кожен звук якої, наче пробиває гострою голкою серця всіх присутніх. Фоном звучать тривожні слова поезії «Голодомор», які читає студентка Цикун Ольга «…Там люди страждали, ті люди вмирали: і мати, і батько, і донька, і брат».

На сцену вийшли ведучі вечора, які разом з читцями розповіли про ті жорстокі факти, які чинила «сталінська машина смерті» на теренах України. «Шукали хліб усюди – розривали підлоги, печі, скирти соломи. Люди ходили по стерні, шукали нірки мишей, розкопували їх, і коли знаходили хоча би жменьку зерна, це було велике щастя. Найстрашніше почалося весною 1933 року, закінчилися всі крихти зерна, з’явилися перші померлі від голоду. Люди їли все, що можливо було жувати. Варили цвіт акації, зелену лободу змішували з товченими качанами кукурудзи, і щасливим був той, хто міг би дати жменьку висівок. Люди божеволіли від голоду…».

 

Ці трагічні…тридцять чорні Ці трагічні…тридцять чорні
Ці трагічні…тридцять чорні Ці трагічні…тридцять чорні

 

Ведуча запалила свічу, всі присутні вшанували пам’ять про невинно убієнних хвилиною мовчання. Різкі удари метронома, як удари серця непрожитого життя, загубленого у страшних нелюдських муках.

Звучали також письмові свідчення очевидців того жахіття, продемонстровано документальний фільм з трагічними  сценами.

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто поглумився над його долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горя до краю.

 

Ці трагічні…тридцять чорні Ці трагічні…тридцять чорні
Ці трагічні…тридцять чорні Ці трагічні…тридцять чорні

 

Хай ніколи не повториться трагедія народу, хай ваші руки будуть міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними. Завжди пам’ятайте, яким кривавим був шлях до свободи, й дорожіть нею.

Категорія: Інформація

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм іменем.